Тема . Декоративний живопис. Живопис на склі. Декоративна композиція «Ніч перед Різдвом».
Мета. Активізувати знання про види живопису. Ознайомити учнів з декоративним живописом, його особливостями. Вдосконалювати композиційні навички. Розвивати фантазію, національну свідомість. Формувати ціннісне ставлення до народного мистецтва.
Обладнання та матеріали. Скло, фарби, мило, маркер, пензлі, ілюстративний матеріал.
Хід уроку.
І. Організаційний момент. Інтерактивна вправа «Очікування»
ІІ. Актуалізаційний момент.
- Які види живопису ви знаєте?
- Які техніки живопису вам відомі?
- В яких техніках ви працювали?
ІІІ. Мотиваційний момент. Повідомлення теми і завдань уроку.
Інтерактивна вправа «Асоціації».
- Підберіть групи слів, що є асоціацією до слова «Різдво»
Вибери речення і усно опиши те, що ти уявив.
Різдво – це сніг, мороз, ялинка, подарунки.
Різдво – це народження Христа, коляда.
Різдво – це канікули, казка, гарний настрій.
Як ви гадаєте про що ми будемо говорити на сьогоднішньому уроці?
Сьогодні ми створимо ілюстрацію до казки «Ніч перед Різдвом». Але перед
цим ознайомимось із декоративним живописом і його особливостями.
ІV. Вивчення нового матеріалу.
Декоративний живопис — частина архітектурної концепції чи вироби декоративно-прикладного м-ва, що призначені для оздоблення та прикраси або ж для підкреслення, вираження конструкцій, форм і функцй будівлі або предмету. Декоративність — особливість витвору мистецтва, що обумовлена його колористичним і композиційно-пластичним ладом, форма вираження краси. Декоративний живопис щільно зв’язаний з архітектурними спорудами або творами прикладного мистецтва. У першому випадку такий живопис називають також монументальним живописом, як внаслідок його розмірів, так і в силу тісного його взаємозв’язку з архітектурою, в більшості випадків носить монументальний характер. Відмінність монументального живопису від станкового базується у тому, що він і за змістом і фізично невід’ємний від того об’єкта, для якого він виконується. Зв’язок цей обумовлює і зміст (сюжет) декоративно-живописного твору, його форму, техніку, тобто способи виконання.
Техніка, в якій ми будемо виконувати роботу, - розпис на склі.
Живописна техніка малювання на склі має давні традиції як у
професійному, так і в народному мистецтві, сягаючи корінням часів
Візантії та Риму. У центральній Європі розвиток цього виду живопису
припадає на XVII—ХVІІІ ст.
В Україні живопис на склі поширився в XIX ст. переважно в Західних
регіонах, зокрема, на Буковині, Галичині, Гуцульщині, Закарпатті.
Живопис українських майстрів адаптувався і набув самобутніх рис. Ікони
на склі, написані без дотримання церковних приписів, пов'язувалися не
тільки з релігією, а й з народним побутом та естетичними уподобаннями і
призначалися для інтер'єрів сільських хат. Нерідко такі ікони називають
народною картиною на склі.
Художня особливість українського живопису на склі виявляє себе яскравим колоритом, багатою декоративністю, площинністю, зображення. Арсенал зображувальних засобів при цьому мінімальний: графічна лінія, обмежена палітра локальних кольорів — червоного і чорного, білого та синього, жовтого та зеленого. Прикметною стилістичною ознакою українського живопису на склі є лінійна розробка площини. Прямі і хвилясті лінії, вільно покладені за формою, створюють м'який плавний контур, який
окреслює силуети фігури, риси обличчя, виявляє основне, характерне без
зайвих деталей. Ритм ліній оживляє локальні кольори площини, декоративно
збагачує композицію. Така манера письма нагадує розпис малярів на
скринях чи кольорові розписи на кахлях.
Дивовижний талант творців із народу на повну силу виявився у відчутті кольорів та умінні скупою палітрою надати образові мажорного звучання. Прозоре скло завжди зберігало легкість і дзвінкість барв, ставало ще яскравішим у поєднанні з посрібленою чи позолоченою фольгою.
Майстри розписів на склі володіли магічною мовою декору та образу, тому робота з-під їхніх рук народжувалася швидко, задум втілювався в ту чи
іншу форму природно і легко, по-мистецьки переконливо і правдиво.
Особливість такої техніки полягала в тому, що картина малювалася з
одного боку, а сприйняття йшло з іншого боку, тому художнику треба було
володіти специфічним «кінематографічним» відчуттям.
Від вправної руки майстра, знання ним усіх «секретів» приготування
скла та барвників залежала якість живописної роботи. Народні картинки
виконувалися в основному на тонкому гутному склі. Перед початком
малювання поверхню скла очищали. Інколи скло ґрунтували тонким шаром
желатину для кращого сполучення темперної чи олійної фарби з його
поверхнею.
Як малювати фарбами по склу. Інструкція.
- Перед тим як малювати фарбами по склу, зробіть ретельне очищення поверхні. Для знежирення добре підійде миючий засіб для посуду. Наступний етап — нанесення на скло придуманого візерунка за допомогою звичайного маркера. Це допоможе вам не помилитися при нанесенні реального візерунка фарбами.
- Композиція повинна мати мінімум дрібних деталей.
- До початку нанесення візерунка фарбами почекайте, поки маркер повністю висохне. Починати процес фарбування краще зі світлих тонів. Перед нанесенням фарби безпосередньо на поверхню скла, візьміть її в необхідній кількості з палітри. Це також дозволить уникнути потьоків через зайве скупчення фарби.
- Для максимальної точності нанесення візерунка використовуйте тонкий пензлик. Ще одне правило — не варто починати накладання наступного шару фарби, якщо попередній не висох. Для отримання більш насиченого кольору варто наносити фарбу в кілька шарів при
проміжному висиханні.
V. Практична робота
Перед тим як виконувати ескіз композиції давайте пригадаємо зміст казки «Ніч перед Різдвом».
Перегляд презентації «Ніч перед Різдвом».
Виконання ілюстрації.
VІ. Підсумок уроку.
Чи збулися ваші очікування?
Інтерактивна вправа «Продовж речення»
- Сьогодні на уроці я дізнався…
- Новим для мене було..
- Я навчився…
Оцінювання учнівських робіт.
VІІ. Домашнє завдання
Пригадати терміни та поняття, які вивчали.
| 
